Правила налаштування роутерів, точок доступу та повторювачів. Загалом виробники зараз намагаються для звичайних користувачів всю цю справу спростити. Наприклад, не потрібно знати цифри IP адреси, достатньо в рядку інтернет-браузера ввести літери англійською і ви потрапляєте в інтерфейс з покроковим налаштуванням. Так згоден для одного пристрою, це дуже зручно, наприклад, маршрутизатора для квартири або невеликого офісу.

Інша справа, коли потрібно встановити точку доступу або старий роутер перетворити на додатковий вайфай. Ось тут уже треба подумати, що і як прописати. Варто вдатися до невеликої програми  , яка допоможе вам знайти всі адреси у вашій мережі. До речі якщо у вас кілька однакових пристроїв, розрізнити де який можна за масою адресою , яка завжди прописана на зовнішніх мережевих пристроях. Найчастіше знизу там де і модель.

Правила налаштування дуже прості, на пристроях за роутером IP-адреси повинні бути в одному діапазоні. Маршрутизатор у вас 192.168.0.1 означає все, що за ним лунає по DHCP , наприклад ваш комп'ютер по кабелю або повітрю отримає адресу 192.168.0.100 маску 255.255.255.0, шлюз і DNS адресу 192.168.0.1 тобто! Якщо ви хочете присвоїти статичну адресу своєму пристрої за цим же принципом, єдина відмінність що ваша адреса повинна бути до діапазону початку роздачі DHCP, наприклад 192.168.0.99. Частою помилкою бачу, коли користувачі ще додають вторинний DNS 8.8.8.8 від гугла. Це можна зробити в роутері, і якщо зовсім поганий провайдер інтернет і дає таку можливість. 

Сучасні точки доступу, повторювачі хоч і вміють налаштовуватись по DHCP від ​​роутера майже самі. На практиці краще їм надавати статичні адреси. І вимкнути внутрішню роздачу DHCP, це прерогатива маршрутизатора. Щоб не було конфліктів, проскануйте і подивіться які IP вже зайняті. Особливо там, де багато пристроїв, зараз вихід в інтернет мають системи відеоспостереження, сигналізації, контроль доступу.